Методи викладання: як стати ефективним учителем
Новий звіт Саттон Траст (Sutton Trust improving social mobility through education – провідна організація Великої Британії, що займається питаннями підвищення соціальної мобільності освіти, фінансує більше двохсот програм на замовлення 140-а наукових установ, ‑ пер.) наводить докази успішних методів викладання.
Питання про те, як стати добрим учителем, завжди було предметом дискусій. Така постановка питання створює досить багато проблем, оскільки просто не існує, та й не може існувати універсального рецепту для успіху вчителя, тому що різні підходи спрацьовують тільки в конкретних фахівців і для певних учнів класу.
Саттон Траст установлено, що популярні в освіті методи навчання, такі як надмірна похвала й заохочення учнів або надання їм можливості самим відкрити для себе ключові знання, насправді не дають високих позитивних результатів.
Автор докладу, професор Роберт Коі з Даремського університету стверджує, що це всього лише «стартовий пакет» для осмислення того, що ж усе-таки робить викладання ефективним.
Отже, що рекомендується в докладі? Ось десять основних позицій, які слід ураховувати вчителю у своїй роботі.
1. Знайте свій предмет
У докладі, підготовленому на підставі вивчення більше двохсот томів результатів досліджень, наголошується принаймні на шести основних сталих складових ефективності навчання. І одним із найважливіших є відмінні знання вчителем свого предмета.
Це може видатись очевидним, але в докладі наголошується, що кращі вчителі володіють більше глибокими знаннями свого предмета, проте якщо вони виявляються нижче певного рівня, то «істотно знижують» результативність у навчанні учнів.
На підставі цих позицій робиться висновок про необхідність «цільової допомоги» вчителям, надаючи їм розуміння конкретних галузей, де їхні знання слабкі, що може бути дуже корисним.
2. Похвала може принести більше шкоди, ніж користі
Так, у докладі затверджується, що похвала може бути для учнів шкідливою. Ряд досліджень, проведених фахівцями в області освіти, у тому числі Керолом Дуеком, професором психології Стенфордського університету та професорами Джоном Хетті й Хелен Тімперлі з Оклендського університету, чітко зафіксували цей феномен.
Дебора Стіек, декан Стенфордськой вищої школи, каже, що похвала перше за все призначається для того, щоб обнадіяти учня, але в той же час вона може реально «передати учню низькі очікування вчителя». Вона відзначає, якщо слабкі успіхи учня вчитель сприйняв зі співчуттям, а не із засудженням, то це швидше за все принесе учню більше шкоди, ніж користі.
Доклад містить застереження із цього приводу, називаючи такі висновки відкритими для інтерпретації, і вчителі можуть самі вирішити, як поступати в тому чи іншому випадку, оскільки методи, що використовуються вчителем, не можна застосовувати в будь-яких обставинах.
3. Контроль і оцінка навчання
Ефективне викладання має величезний уплив на досягнення учнів «із бідних сімей», а вірно організоване оцінювання є основою ефективного навчання, наголошується в докладі. Такий підхід включає надання дітям достатнього часу, щоби вони змогли вдосконалювати отримані нові знання й уміння, тобто вчитель повинен «навчати поступово».
Визначення ефективності зробити не просто, але доклад визнає, що прогрес учнів є тим мірилом, за допомогою якого слід оцінювати якість роботи вчителя.
4. Уподобання у методиці викладання
Природа причин, з яких вчителі використовують ті чи інші форми та методи навчання у класі та сподіваються добитися позитивних успіхів учнів, упливає на їхню успішність. Мікі Ескью, автор методики визначення ефективності роботи вчителів, уважає, що думки вчителя про те, як саме треба викладати, наприклад, математику, разом з уявленнями вчителя про те, наскільки діти її засвоять, є важливим чинником ефективності навчання.
Разом із тим дані, що підтверджують це, не є достатньо переконливими. Дослідження професорів Стіва Хіггінса з Даремського університету та Девіда Мозлі з Ньюкаслського університету педагогічних уподобань вчителів з використання у викладанні ІК-технологій не підтвердили стійку залежність між перевагами вчителя при виборі технології та успішністю учнів.
5. Взаємостосунки вчителя й вихованців
Така зафіксована позиція також може видатися цілком очевидною. І в докладі чітко фіксується, що механізми взаємодії вчителя з учнями мають великий уплив на процес навчання, а також створюють певну «атмосферу у класі». У докладі увага акцентується на величезній важливості створення позитивного мікроклімату у класі, щоби «постійно сприяти та підтверджувати самооцінку учнів». Успіх учня повинен бути атрибутом його зусиль, а не здібностей.
6. Управління дисципліною
Викликає інтерес, що це, як з'ясувалося, не такий значний критерій у порівнянні з високим рівнем знань вчителя свого предмета. Але управління навчальною діяльністю учнів класу, у тому числі й те, наскільки оптимально вчитель використовує час на уроці, координує свої власні ресурси та ресурси учнів, а також підтримує дисципліну учнів, відзначається як важлива складова.
7. Немає доказів, що диференціація працює
Установлено, що диференціація учнів на групи залежно від їхніх здібностей практично не впливає на результати навчання. Така установка теоретично може дозволити вчителю вибрати той темп навчання, який підходить усім учням. Учитель може в певних випадках навчати дуже швидко учнів у групі з високими здібностями та дуже поволі – з низькими.
8. Не турбуйтеся про стиль навчання
Опитування показало, що більше 90 % учителів уважають, що діти вчаться набагато краще, коли одержують навчальну інформацію в тому «стилі навчання», якому вони віддають перевагу. Але, не дивлячись на популярність такого підходу серед більшості вчителів, не зафіксовано жодних доказів того, що це насправді працює.
9. Початок навчання має бути важким
Це один із висновків, який може здивувати вчителів. Учні повинні усвідомити складність навчання в короткостроковій перспективі. Проте в міру засвоєння більшого обсягу навчальної інформації учень повинен побачити істотний прогрес у довгостроковій перспективі.
Елізабет Лігон Бьорк, професор Мічиганського університету та Роберт Бьорк, професор Каліфорнійського університету, стверджують, що вчителям необхідно спочатку підбирати досить високий рівень складності завдань для учнів, щоби вони перше за все отримали обсяг знань, необхідний у подальшому.
10. Вибудовуйте відносини з колегами та батьками
Професійна поведінка педагога, у тому числі підтримка колег і вміння розмовляти з батьками учнів, також має досить помірний уплив на процес навчання. У докладі йдеться про те, що не встановлено прямого зв'язку між практикою взаємостосунків вчителів із колегами та батьками й успішністю учнів, проте для більш широкого визначення успішного викладання такий критерій треба включити.
Джерело
За словами Вайнштейна, існують п’ять основних принципів етики, які є спільними для всіх релігій:
За словами Вайнштейна, сьогодні, щоби знайти для себе етичний посібник, діти звертаються до культури, але багато дорослих не подають їм належний приклад. І це стосується не тільки політиків і бізнесменів, чиї неправомірні дії іноді шкодять сучасній економіці. Діти спостерігають навіть за поведінкою відомих спортсменів. «Спортсмени накачують себе стероїдами, й діти думають про себе: якщо ці люди можуть вийти сухими з води, чому ж тоді не можна мені?», – каже він.
Хінмен також стурбований обманом і шахрайством – особливо шкодою від обману серед учнів і студентів. Він каже: «Дуже часто студенти думають, що якщо ніхто не постраждає, то в чому ж тоді шкода від обману?». Але Хінмен роз’яснює: якщо хтось обманює, він створює нерівні умови. І якби всі в певній ситуації обманули один одного, ми би повернулись до первинних параметрів, тому що ніхто не отримав би жодних переваг.
Намагайтесь не ображати людей і не завдавати їм біль. Вайнштейн каже, що бувають ситуації, в яких завдавання шкоди іншій людині іноді неминуче, наприклад, при розриві стосунків або звільненні з роботи, при цьому важливо максимально мінімізувати цей біль. Необхідно сказати рівно стільки, скільки буде достатньо, щоби прояснити точку зору, й не казати нічого, що буде зайвим, що може образити людину. Хінмен, у свою чергу, нагадує нам також про те, що важливо не бути образливим у відношенні до людей, які не вписуються в «мейнстрім», студент це, який є гомосексуалістом, чи дитина з обмеженими фізичними можливостями. Тому для цих людей фактори ризику різко підсилюються, і справжньою необхідністю є прояви доброти (а не жорстокості).
Вайнштейн каже, що дуже важливо допомагати людям, але при цьому чітко розуміти різницю між справжньою допомогою й завдаванням людині шкоди. Якщо ви вчитель, дайте тільки той обсяг домашнього завдання, який буде дійсно корисним. Якщо у вашому класі з’явився новий учень, прийміть його привітно, хай він відчує себе бажаним. Якщо ви бачите когось кому потрібна допомога, протягніть йому руку. Скажіть що-небудь добре. Хай дякуючи вам люди подумають про себе позитивно. Беріть участь у створенні суспільства, члени якого будуть довіряти один одному. Хінмен підкреслює, що якщо у вашому суспільстві не буде довіри, люди не стануть ризикувати й відкривати себе такими, якими вони є насправді.
Вайнштейн пояснює, що ми проявляємо повагу до людини тоді, коли кажемо їй правду, коли дотримуємось своїх обіцянок й не слухаємо й, тим більше, не розповсюджуємо про неї неправдиві чутки. Якщо хтось довірить вам секрет чи таємницю, нікому її не розкривайте. Хінмен акцентує увагу на цінності вчителя, який поважає своїх учнів. Не ставтесь до дитини зверхньо чи із презирством. Не розтрощуйте її дух. Також Хінмен нагадує, що однією з основних задач школи є створення суспільства з різноманітними розкритими та заохоченими талантами. При цьому однією з основних цінностей, за словами Хінмена, є повага – повага один до одного й повага особистих рис кожного.
«Справедливість – це те, як ми караємо людей», – каже Вайнштейн. На карайте їх надто суворо, тому що ви емоційні. Переконайтеся, що ваше покарання відповідає «злочину». Також справедливість – це й те, як ми розподіляємо ресурси та увагу. Не виділяйте серед своїх учнів фаворитів. Не давайте одним більше, а іншим менше. Урешті, Вайнштейн каже, що справедливість – це ще й бажання, й готовність перетворити несправедливу ситуацію на справедливу. Якщо хтось з учителів вербально ображає учня, то етичний учитель обов’язково зверне на це увагу. Якщо учня хтось залякує, етичний учитель обов’язково втрутиться та заступиться.
Етика у класі: про що треба знати вчителю
Етика та мораль часто асоціюються з релігійним вихованням, однак школи також можуть давати учням важливі уроки осмислення етичної поведінки.
«Існує великий страх, що так чи інакше викладання етики у школі сформує в дітей якусь певну релігійну точку зору, – каже доктор філософіє зі США Брюс Вайнштейн. – І все-ж таки у школі просто неможливо не вчити етики».
Вайнштейн веде щотижневу колонку у виданні «BusinessWeek.com» і нещодавно випустив популярну книгу «Чи буде це вважатись обманом, якщо мене не впіймають?». Він стверджує, що якщо школа прийняла певний кодекс поведінки, то вона обов’язково буде навчати етики.
За словами Вайнштейна, існують п’ять основних принципів етики, які є спільними для всіх релігій:- не нашкодь;
- зроби краще;
- поважай інших;
- будь справедливим;
- будь люблячим.
Ці цінності в різних частинах світу визначаються по-різному, але при цьому всі вони є міжкультурними та очікуваними в існуючих групах людей. Тому, як стверджує Вайнштейн, етичні цінності повинні виходити за межі стін храмів і викладатись у школах, а також повноправно існувати в сім’ях.
Доктор Ларрі Хінмен, професор філософії і директор Інституту цінностей при університеті Сан-Дієго (США), пояснює, що у світському контексті поняття етики має відношення до всього, що мають люди з позиції людства.
«Питання, з якими ми зараз маємо справу, не полягають у тому, наскільки добре нам жити в нашій групі, а в тому, як наша група може добре жити та взаємодіяти з іншими групами в усьому світі, – каже Хінмен. – Ми повинні приділити багато часу тому, щоб уважно слухати, що кажуть інші люди про свої цінності, а не тільки робити свої припущення про них. Чим більше ми у змозі побачити точок дотику, тим більше шансів побудувати сильне суспільство й сильний світ».
За словами Вайнштейна, сьогодні, щоби знайти для себе етичний посібник, діти звертаються до культури, але багато дорослих не подають їм належний приклад. І це стосується не тільки політиків і бізнесменів, чиї неправомірні дії іноді шкодять сучасній економіці. Діти спостерігають навіть за поведінкою відомих спортсменів. «Спортсмени накачують себе стероїдами, й діти думають про себе: якщо ці люди можуть вийти сухими з води, чому ж тоді не можна мені?», – каже він.
Вайншетйн також акцентує увагу на звіті 2008 року, що був опублікований Інститутом етики Джозефсона, в якому йшлося про те, що з більш ніж 30000 опитаних старшокласників близько 65% визнали, що колись обманювали. «Школи повинні вчити етики, – наполягає Вайнштейн, – інакше етичні стандарти будуть установлювати такі аферисти, як Бернард Медофф (якого прирекли на 150 років ув’язнення за створену ним найкрупнішу в історії фінансову піраміду)».
Хінмен також стурбований обманом і шахрайством – особливо шкодою від обману серед учнів і студентів. Він каже: «Дуже часто студенти думають, що якщо ніхто не постраждає, то в чому ж тоді шкода від обману?». Але Хінмен роз’яснює: якщо хтось обманює, він створює нерівні умови. І якби всі в певній ситуації обманули один одного, ми би повернулись до первинних параметрів, тому що ніхто не отримав би жодних переваг.
«Я відчуваю моральну відповідальність та обов’язок перед учнями, які притримуються правил, щоби переконатися, що всі знаходяться в рівних умовах, – каже Хінмен. – Ці обставини не стільки в тому, щоб розпізнати обманщиків, скільки в тому, щоби поважати людей, які грають за правилами і яким в якійсь мірі я зобов’язаний».
У стратегії, що передбачає акцент на винагороді за правильну поведінку, а не на покаранні за погану поведінку, довга історія в освітньому русі Character Education Movement (CEM), яке почалося ще близько трьох десятиліть тому. Кеті Ланг, старший науковий співробітник Дослідницького центру етики (ERC) у Вашингтоні, округ Колумбія, каже, що рух було створено з метою заохочення викладання у школах базових цінностей.
«Тоді було поставлено запитання: чи можна навчити цінностей, не викладаючи при цьому основи релігії. Це була спроба показати, наскільки важливо вчити правильних речей у класах більшості шкіл». Рух CEM розглядає різноманітні способи викладання теми цінностей, часто включаючи рольове моделювання й використовуючи різни освітні моделі. «У більшості шкіл, наприклад, є таке поняття, як «студент місяця», – каже Ланг. – Вони шукають способи виявити, визнати та заохотити учнів, які уособлюють собою ті цінності, які школа намагається просувати».
Хінмен і Вайнштейн пропонують такі поради про те, як навчати дітей і молодих людей («молодих дорослих») етичної поведінки.
Не нашкодь
Намагайтесь не ображати людей і не завдавати їм біль. Вайнштейн каже, що бувають ситуації, в яких завдавання шкоди іншій людині іноді неминуче, наприклад, при розриві стосунків або звільненні з роботи, при цьому важливо максимально мінімізувати цей біль. Необхідно сказати рівно стільки, скільки буде достатньо, щоби прояснити точку зору, й не казати нічого, що буде зайвим, що може образити людину. Хінмен, у свою чергу, нагадує нам також про те, що важливо не бути образливим у відношенні до людей, які не вписуються в «мейнстрім», студент це, який є гомосексуалістом, чи дитина з обмеженими фізичними можливостями. Тому для цих людей фактори ризику різко підсилюються, і справжньою необхідністю є прояви доброти (а не жорстокості).
Зроби краще
Вайнштейн каже, що дуже важливо допомагати людям, але при цьому чітко розуміти різницю між справжньою допомогою й завдаванням людині шкоди. Якщо ви вчитель, дайте тільки той обсяг домашнього завдання, який буде дійсно корисним. Якщо у вашому класі з’явився новий учень, прийміть його привітно, хай він відчує себе бажаним. Якщо ви бачите когось кому потрібна допомога, протягніть йому руку. Скажіть що-небудь добре. Хай дякуючи вам люди подумають про себе позитивно. Беріть участь у створенні суспільства, члени якого будуть довіряти один одному. Хінмен підкреслює, що якщо у вашому суспільстві не буде довіри, люди не стануть ризикувати й відкривати себе такими, якими вони є насправді.
Поважай інших
Вайнштейн пояснює, що ми проявляємо повагу до людини тоді, коли кажемо їй правду, коли дотримуємось своїх обіцянок й не слухаємо й, тим більше, не розповсюджуємо про неї неправдиві чутки. Якщо хтось довірить вам секрет чи таємницю, нікому її не розкривайте. Хінмен акцентує увагу на цінності вчителя, який поважає своїх учнів. Не ставтесь до дитини зверхньо чи із презирством. Не розтрощуйте її дух. Також Хінмен нагадує, що однією з основних задач школи є створення суспільства з різноманітними розкритими та заохоченими талантами. При цьому однією з основних цінностей, за словами Хінмена, є повага – повага один до одного й повага особистих рис кожного.
Будь справедливим
«Справедливість – це те, як ми караємо людей», – каже Вайнштейн. На карайте їх надто суворо, тому що ви емоційні. Переконайтеся, що ваше покарання відповідає «злочину». Також справедливість – це й те, як ми розподіляємо ресурси та увагу. Не виділяйте серед своїх учнів фаворитів. Не давайте одним більше, а іншим менше. Урешті, Вайнштейн каже, що справедливість – це ще й бажання, й готовність перетворити несправедливу ситуацію на справедливу. Якщо хтось з учителів вербально ображає учня, то етичний учитель обов’язково зверне на це увагу. Якщо учня хтось залякує, етичний учитель обов’язково втрутиться та заступиться.
Будь люблячим
«Так, це може виходити за рамки ваших функціональних обов’язків, – підкреслює Вайнштейн, – але навіть простий лист, що прийшов на електронну пошту, може продемонструвати дитині вашу турботу про неї та співчуття».
Комментариев нет:
Отправить комментарий